Публікації в ЗМІ

{/to_list}

Трансфертне ціноутворення та «звичайна ціна» у неконтрольованих операціях. Стаття Наталії Салової, Юрист&Закон

4 жовтня 2013 р.

Трансфертне ціноутворення та «звичайна ціна» у неконтрольованих операціях. Стаття Наталії Салової, Юрист&Закон

Ще з моменту першої згадки в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР поняття «звичайна ціна», питання визначення ціни з метою правильності обчислення податків час від часу набувало популярності та жваво обговорювалось в засобах масової інформації.

Однак, апогею, обговорення даної теми досягло сьогодні, коли стаття 39 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - Податковий кодекс) почала регулювати питання трансфертного ціноутворення.

Водночас, слід зазначити, що поняття «звичайна ціна» майже не зазнало змін. Звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Податковим кодексом.

Зверніть увагу: Податковим кодексом визначення звичайної ціни регулюється окремо для:

Інших випадків, в яких звичайна ціна не визнається рівною ціні, зазначеній в договорі, Податковий кодекс не передбачає!

В свою чергу, посилання на поняття «звичайна ціна» в розділах ІІІ «Податок на прибуток», ІV «Податок на доходи фізичних осіб», V «Податок на додану вартість», ХХ «Прикінцеві положення» залишилося майже без змін.

Так, із статті 39 Податкового кодексу зникла згадка про визнання «звичайною ціною» митної вартості імпортованих товарів, однак нагадаю перелік пунктів Податкового кодексу посилання на «звичайну ціну» в яких залишилось:

- п.92.1 - продаж майна, що знаходиться в податковій заставі;

- п.135.5.4 - отримання товарів (робіт, послуг) безоплатно;

- п.140.1.6 - визначення ціни страхового тарифу;

- п.146.7 - визначення окремої вартості кожного окремого основного засобу, за які оплата здійснена одним платежем;

- п.146.8 - визначення первісної вартості основного засобу, внесеного в статутний капітал;

-п.146.9, п.146.10- визначення вартості основного засобу, отриманого в обмін;

- п.146.14 - продаж необоротних активів;

- п.147.3, п.147.5 - придбання об’єкта нерухомості та земельних ділянок;

- п.153.3 - виплата дивідендов в негрошовій формі;

- п.153.7 - здійснення операцій з лізінговим майном;

- пп.164.2.17 - надання фізичній особі безоплатних товарів (робіт, послуг);

- п.164.5 - використання «натурального» коефіцієнта при розрахунку податку з доходів фізичних осіб;

- п.184.7 - анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість;

- п.189.3 - продаж автомобіля бувшого у використанні;

- п.189.9 - ліквідація необоротних активів;

- п.190.2 - визначення вартості безоплатно отриманих послуг від нерезидентів;

- п.198.3 - визначення суми податкового кредиту при придбанні товарів (робіт, послуг).

Тобто, у всіх вищезгаданих операцій повинна використовуватись «звичайна ціна»! І кожен платник податку зіткнеться з питанням: «Які методи визначення звичайної ціни слід використовувати в кожному такому випадку?»

Повна версія статті на укр, pdf, Юрист&Закон