FINOBZOR Блоги: Соціальна відповідальність бізнесу і влади: партнерство заради прогресу, коментар Дмитра Сушко
18 липня 2013 р.
Останнім часом актуальності набуває питання побудови ефективних взаємовідносин між органами державної влади та бізнесом. В Україні є певні складові економічного діалогу, проте він поки не отримав належного рівня та цілісності. Спілкування має бути і має відбуватися саме у формі діалогу - рівноправного обміну думками двох сторін, а не у формі диктату, як це буває зазвичай в Україні.
Чи не буде відкриттям, що світова практика має кілька основних моделей взаємодії влади та бізнесу: «примусу», «патронажу», «невтручання» і модель «партнерства». Найбільш ефективною моделлю взаємодії влади і бізнесу є «партнерство», яке засноване на взаємовигідному обміні ресурсами. В Україні переважно діють моделі «примусу» або «патронажу».
Для розвитку системи взаємодії влади і бізнесу в Україні я б виділив кілька напрямів:
Напрямок 1: Активізація співпраці з малим та середнім бізнесом
Бізнес на сьогодні є рушійною силою стабілізації та розвитку економіки і держави, а влада повинна бути зацікавлена ??в діалозі і прислухатися до його потреб.
Сучасний стан розвитку діалогу залишається складним і суперечливим. Сьогоднішня державна економічна політика України підпорядкована виключно інтересам великого бізнесу, представники якого працюють у центральних органах влади, що призвело до необмеженої монополізації.
Тому одним з напрямків створення сприятливого бізнес-середовища це участь у цьому процесі малого та середнього бізнесу. Сьогодні виходить так, що діалог потрібен тільки малому і середньому бізнесу, який займає близько 90% зареєстрованих підприємств України.
Напрямок 2: Залучення до діалогу сильних незалежних громадських організацій
Органи державної влади сьогодні не готові до прямого ефективного діалогу з бізнесом, завдяки таким факторам, як непослідовність процесів лібералізації бізнес середовища, несприятливий для розвитку податкове законодавство та багато інших.
Можливим елементом ефективного діалогу влади і бізнесу можуть стати високоорганізовані і висококваліфіковані громадські об'єднання підприємців, які мають стати посередником і захисником інтересів бізнесу.
Однак в Україні поки цей процес обмежується переважно формальними ознаками - створенням спільнот, асоціацій та інших об'єднань підприємців, більшість з яких існує, як правило, тільки на папері.
Основні недоліки в діяльності таких організацій:
надмірна політизація діяльності;
зловживання адміністративними методами залучення підприємців до лав об'єднань;
використання цих об'єднань як засобу монополізації певних секторів ринку великими підприємствами шляхом залучення в свій пул менш потужних конкурентів;
змішування функцій неприбуткових об'єднань та господарських товариств;
необгрунтована конкуренція між об'єднаннями роботодавців.
Напрямок 3: Впровадження прозорого і загальнодоступного комплексу заохочення соціальної відповідальності
Державі необхідно активно працювати над впровадженням комплексу спеціальних стимулів, які повинні створюватися державою з метою заохочення виконання підприємствами певних соціально спрямованих дій. В економічному сенсі ці заходи повинні мати вигляд компенсації з боку влади за ті позитивні ефекти, що виникають в результаті таких дій для конкретної територіальної громади або всього суспільства.
У міжнародному досвіді досить поширені фіскальні заходи заохочення соціальної відповідальності бізнесу, а саме:
податкові кредити (зменшення податкових ставок);
податкові відрахування (зменшення оподатковуваної бази внаслідок включення певних соціальних витрат до складу валових витрат підприємства);
процентні закони - надання компанії права вибирати, на які цілі може бути витрачена певна частина її податкових зобов'язань.
Найбільш ефективними стимулами на місцевому рівні могли б стати:
створення сприятливих організаційно-правових умов для діяльності бізнесу, що бере участь у вирішенні соціальних проблем;
цільова фінансова підтримка недержавних суб'єктів соціальної політики за рахунок бюджетних коштів;
застосування економічних та інших санкцій до тих, хто діє на шкоду соціальним інтересам територіальної громади;
налагодження співпраці з податковими органами і проведення консультаційної та ознайомчої роботи тощо;
акумулювання наявної інформації в сфері соціального підприємництва та адаптація зарубіжного досвіду соціального підприємництва.
І у висновку хочу додати, що діалог між владою та бізнесом повинен відбуватися не просто у вигляді зустрічей і розмов, а це повинна бути відкрита, зрозуміла і прийнятна для всіх сторін система управління взаємовідносин влади і бізнесу на всіх рівнях, узгодження інтересів державного, приватного та громадського секторів.
Для початку такого економічного діалогу, держава повинна стимулювати бізнес до соціально спрямованим діям (підтримка ініціатив, пов'язаних з соціальною відповідальністю, відносин державно-приватного партнерства тощо), і коли будуть прописані чіткі, зрозумілі правила гри, бізнес підлаштується і соціально відповідальна поведінка буде йому просто вигідна. А результат такого постійного і відкритого діалогу має вплинути на поліпшенні рівня життя населення та соціальних стандартів.
За матеріалами: FINOBZOR