2009 г.

К списку

Следует ли учитывать роялти при определении таможенной стоимости импортированного товара?

18 декабря 2009 г.

Основним питанням є визначення митної вартості при імпорті, оскільки саме вона є основою для нарахування ввізного мита (крім випадків встановлення специфічних та комбінованих ставок мита) та відповідно є основною складовою для нарахування ПДВ при імпорті.

Згідно із загальноприйнятими міжнародними нормами, викладеними у ст. VII та відповідних додатках до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947р. (далі - ГАТТ), митна вартість - це оцінка ввезеного товару в країні імпорту, яка здійснюється на підставі нормальної ціни в країні експорту, тобто ціни на такий або аналогічний товар, який продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції (п. 2 (b) ст. VII ГАТТ). Отже, для цілей митного оподаткування головне не купівельна вартість, а рівень цін, який склався на товар у країні експорту.

Загальновизнані міжнародні методи розрахунку митної вартості викладені у вже згаданій ст. VII «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ. В Україні вони реалізовані в ст. 266-274 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92 - IV (далі - МКУ): 6 методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються:

- метод 1 «За ціною угоди щодо товарів, які імпортуються»;

- метод 2 «За ціною угоди щодо ідентичних товарів»;

- метод 3 «За ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів»;

- метод 4 «На основі віднімання вартості»;

- метод 5 «На основі додавання вартості»;

- метод 6 «Резервний».

При цьому кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи 4 і 5 можна використовувати (якщо неможливо застосувати метод 3) у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст. 266 МКУ).

На сьогодні дані методи викладені в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 22.12.2005 р. № 3269-IV (набув чинності 20 березня 2006 року).

Основним методом є перший - «За ціною угоди щодо товарів, які імпортуються», тобто приведення фактурної (контрактної) вартості до вартості за умовами поставки «на кордон України» (за «Інкотермс» - DAF/FOB, CIF/CIP). Наприклад, при імпорті товару на умовах поставки «EXW (франко-завод) - склад продавця» витрати доведеться додавати, а при умовах поставки «DDU (доставлено, податки не сплачено) - митниця за місцем акредитації покупця» - віднімати.

Опис основного методу «За ціною угоди»:

- імпортер має повне, не обмежене нічим, право власності на товар (крім обмежень на реалізацію товару на певній географічній території або обмежень, установлених законодавчо);

- використані декларантом відомості підтверджено документально та є кількісно вираженими й достовірними (повний пакет документів для митниці тощо);

- подальші умови виключають застосування методу 1 для угод, які роблять взаємопов'язаними відносини між продавцем та покупцем;

- жодна частина прибутку від будь-якого використання товарів покупцем не буде надходити прямо чи побічно на користь продавця;

- учасники угоди (експортер та імпортер) не є взаємозалежними особами (пряма комерційна або родинна залежність сторін угоди).

Тобто застосування цього методу для виключних агентів, дистриб'юторів або єдиних концесіонерів можливе за умови доведення факту, що їх зв'язки з імпортером не вплинули на вартість товару або митний орган вважає задекларовану ціну за прийнятну.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 МКУ, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 МКУ. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

До безспірних переваг МКУ (особливо стосовно аналогу митної вартості в податковому обліку «звичайні ціни» та «справедливі ринкові ціни» - п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР) належить повний перелік витрат, які необхідно враховувати (віднімати або додавати до фактурної вартості) при визначенні митної вартості (пп. 1-7 ч. 2 ст. 267 МКУ). А також витрат, які не включаються до митної вартості за умови можливості виділити їх з ціни товару (ч. 3 ст. 267 МКУ (дану частину було додано Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 22.12.2005 р. № 3269-IV)).

Підпункт 3 ч. 2 ст. 267 МКУ, зокрема, передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав.

Підтвердження того, що ліцензійні, роялті та інші платежі, про які йдеться в пункті 3 абзацу другого статті 267 МКУ, можуть, крім усього, включати платежі, які стосуються патентів, торгових знаків та авторських прав, наведено в пп. 4.14 Наказу Державної митної служби «Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України» від 31.01.2007р. № 74.

Отже, обрання методу розрахунку митної вартості є прерогативою митного органу, і враховуючи той факт, що роялті за використання торгового знаку включаються до визначення митної вартості, є ризик, що рано чи пізно довідники програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби будуть оновлені на підставі нових розрахунків. Залежно від того, з участю платника податків, чи без неї, будуть проведені такі перерахунки, думаю, буде мати місце подальший розвиток подій. Оскільки, як свідчить практика, митники намагаються в деяких випадках переглядати минулі операції та донараховувати митні платежі за ними. Залишаємо за юристами заключне слово щодо законності таких дій, однак вважаємо, що співпраця з митниками знизить ризик перерахунку податків.