Эксклюзив

К списку

Счет-фактура и таможенная декларация

27 апреля 2016 г.

Счет-фактура и таможенная декларация На языке оригинала.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VI (далі - МКУ) декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Комерційні документи - документи, які дають вартісну, якісну та кількісну характеристику товару. Ці документи оформляє на своєму бланку продавець, а покупець на підставі їх здійснює оплату. Вартісна характеристика товару надається в рахунку-фактурі.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою ст. 53 МКУ, серед яких зазначено рахунок-фактура (інвойс).

Рахунок-фактура (англ. invoice, account, finalinvoice, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handelsfaktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використана як супровідний документ.

В залежності від законодавства кожної держави рахунок-фактура, окрім вимог про сплату товару, може виконувати різноманітні функції. В загальному випадку, рахунок-фактура - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.

Затвердженої форми рахунка-фактури чи рахунка-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунка, валюту, ставки та розмір податку. Також в рахунку-фактурі можуть зазначатися реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості у разі, якщо їх наявність у рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Таким чином, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що рахунок-фактуру можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури. (п.20 ст.4 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI).

Листом Міністерства фінансів України від 23.01.2013 р. № 31-08410-07-16/2073 зауважено, що митна декларація є первинним документом, який фіксує господарську операцію з взяття підприємством зобов'язання у сумі нарахованих митних платежів за умови наявності обов'язкових реквізитів.

Митна декларація не містить всіх обов’язкових реквізитів первинного документу визначених ЗУ № 996-XIV, яким може бути оформлена операція з передачі продукції постачальником покупцю.

Законодавче визначення поняття «кредит-нота» в Україні відсутнє. Кредит-нота (англ. Credit-note) являє собою розрахункове повідомлення, що надсилається однією із сторін у розрахункових відносинах іншійпро запис у кредит рахунку останньої певної суми через настання якої-небудь обставини, що створила в іншої сторони право вимоги цієї суми.