Эксклюзив

К списку

Плата за пользование торговой маркой и сайтом резиденту Грузии

27 января 2016 г.

Плата за пользование торговой маркой и сайтом резиденту Грузии На языке оригинала.

У випадку оформлення ліцензійного договору на користування торговою маркою нерезидента зареєстрованою за межами України, при умові, що нерезидент є бенефіціарним отримувачем роялті, підприємство повинно буде сплачувати роялті. Порядок оподаткування податком на репатріацію доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України регламентовано п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПКУ).В загальному випадку ставка податку на репатріацію при виплаті роялті складає 15 % (пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ).

Термін "роялті", згідно п.3 ст. 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Грузії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно (далі - Конвенція)при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за інформацію (ноу-хау), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Роялті, що виплачується резидентом України резиденту Грузії можуть оподатковуватись в Грузії згідно з п. 1 ст. 12 Конвенції, яка є чинною для України з 01.04.1999р. за умови, що нерезидент є фактичним власником такого роялті, та за наявності довідки, що підтверджує резидентський статус нерезидента.

Документом, який підтверджує, що роялті виплачується нерезиденту - бенефіціарному (фактичному) отримувачу (власнику) об'єктів права інтелектуальної власності, єдоговір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Згідно з пп. 140.5.7 п. 140.5 ст.140 ПКУ для цілей оподаткування податком на прибуток фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті в повному обсязі (тобто не включається до складу витрат), якщо роялті нараховано, зокрема, на користь нерезидентів, що зареєстровані в державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, тобто, зокрема, у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні. Грузія в даному списку станом на 15.01.2016р. відсутня, а тому, витрати по роялті можуть бути включені до складу податкових витрат підприємства.

Роялті не є об’єктом оподаткування ПДВ (пп.196.1.6 п.196.1 ст.196 ПКУ).

Плата за користування сайтом, відповідно до Конвенції не буде визнана «роялті». Так само, вона не може бути визнана роялті, згідно з пп.14.1.225 п.14.1 ст. 14 ПК: будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Тобто, це буде оплата звичайних послуг, які в повному об’ємі найдуть відображення у складі податкових витрат.

Зазначені послугивідповідатимуть визначенню, наведеному в абзаці а) п.186.3 ст.186 ПКУ: використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами. Місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання.

Тобто, підприємство зобов’язане буде нарахувати ПДВ, зареєструвати в ЄРПН податкову накладну та одночасно матиме право на податковий кредит у тому ж періоді, на підставі тієї ж податкової накладної, згідно п.198.2 ст.198 ПКУ.