Эксклюзив

К списку

Практика признания органами ГФС хозяйственных операций с ФЛП нереальными

13 ноября 2018 г.

Практика признания органами ГФС хозяйственных операций с ФЛП нереальными На языке оригинала.

Взаємовідносини з підприємцями завжди несуть певні ризики, в тому числі - податкові. У консультації проаналізовано судову практику щодо визнання господарських операцій з ФОП нереальними та узагальнено основні моменти, як уберегтися від цього.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (далі - Закон №996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України №436-IV від 16.01.2003р. (далі - ГКУ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Сторона договору, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини (ч.8 ст.193 ГКУ).

Тобто, договір є підставою, зокрема, для здійснення господарської операції, виконання якої оформлюють первинним документом.

Згідно ч.1 ст.9 Закону №996 первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.5 ст.9 Закону №996).

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі - ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищезазначеними документами.

При здійсненні контрольно-перевірочних заходів органи ДФС значну увагу приділяють реальності здійснення господарських операцій. Своїм листом «Про фіксування в актах перевірок результатів відпрацювання документально оформлених платниками податків нереальних господарських операцій» №16872/7/99-99-14-02-02-17 від 16.05.2016р. ДФС довела до відома територіальних органів Методичні рекомендації з фіксування в актах перевірок результатів відпрацювання документально оформлених платниками податків нереальних господарських операцій з товарами, за якими контролюючі органи під час проведення перевірок мають відпрацьовувати нереальні господарські операції (далі - Методичні рекомендації).

Зокрема, у розділі V Методичних рекомендацій наведено певні критерії, що в сукупності доказів можуть свідчити про нереальність здійснюваних операцій, зокрема:

Як свідчить аналіз судової практики, саме виявлення цих ознак є переважною причиною визнання контролюючими органами операцій нереальними.

Так, із постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2016р. у справі №815/6386/17 вбачається, що контролюючий орган визнав господарські операції підприємства з фізичними особами-підприємцями (далі - ФОП) нереальними у зв’язку з наступним:

В іншому судовому рішенні Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2018р. у справі №815/466/18 зазначено, що «контролюючий орган дійшов висновку про неможливість виконання цієї господарської операції, оскільки відповідно договору підрядник одноособово повинен був виконувати роботи, а наявність у ФОП двох найманих працівників, не може забезпечити виконання вищезазначених робіт з урахуванням норм Кодексу законів про працю України щодо тривалості робочого часу».

А от у судовій справі №804/5775/17 підставою для визнання господарських операцій нереальними послужило місце реєстрації ФОП та його додаткове місце роботи, як найманого працівника. Це прослідковується із постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018р., у якій зазначено « в акті перевірки податківцями робиться висновок, що господарська операція з придбання позивачем у ФОП маркетингових послуг не відбулась у дійсності і не направлена на настання правових наслідків з огляду на те, що відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» місцем реєстрації господарської діяльності ФОП є Очаківська ОДПІ; вид діяльності - надання інших інформаційних послуг; фактична чисельність найманих працівників у звітному періоді (осіб) - 0 чол.

При цьому, зазначений ФОП, працював в якості найманого працівника на підприємстві ТОВ «Аптека низьких цін плюс» та надавав аналогічні послуги ряду інших підприємств, а саме ТЗОВ «Сілмафарм», ТОВ «ЕМ ПІ ДЖІ Схід», ТОВ «Фарма Персонал Сервіс». Враховуючи зазначене та те, що адреса реєстрації ФОП у Миколаївській області, підприємство на якому він працює зареєстровано у м.Київ, а послуги надавались у м.Дніпропетровськ і наймані працівники відсутні, податківці дійшли висновку, що перевіркою не підтверджено реальність надання зазначених і актах виконаних робіт послуг, оскільки надані послуги потребують великих затрат часу, а всі послуги надавались протягом місяця.»

Виходячи із системного аналізу судової практики, вбачається, що основними підставами для визнання господарських операцій нереальними є:

При цьому, у зв’язку з невизнанням господарських операцій реальними, контролюючий орган:

Варто зазначити, що більшість рішень були прийняті судами на користь платників, у зв’язку з наданням останніми додаткових документів, що підтверджували факт проведення робіт, залучення експертів, які підтверджували ті чи інші технічні можливості виконувати певні об’єми робіт, а також у зв’язку з неналежним формуванням доказової бази контролюючими органами.

Проте, не завжди, наявність первинних документів є запорукою реальності господарської операції. Так, Верховний Суд України у постанові від 14.03.2017р. по справі №21-1513а16 скасував рішення попередніх інстанцій, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції та зазначив наступне:

«…реальні зміни майнового стану платника податків є визначальною ознакою господарської операції, яка дозволяє віднести грошову суму такої операції на витрати та зменшити оподатковуваний дохід платника податків. Проте, судам для підтвердження господарської операції необхідно досліджувати докази - документи, які б не лише формально описували зовнішню форму, а і розкривали внутрішню суть такої операції, її справжність та економічну вигоду, ділову мету. Якщо таких документів немає у матеріалах справи, і вони не були надані платником податків під час перевірки, то тоді неможливо підтвердити реальність та товарність спірної господарської операції».

Підсумовуючи вище викладене, зазначимо, що запорукою доведення реальності господарських операцій з ФОП на значні суми є, зокрема:

При цьому, склад, зміст та обсяги первинних документів визначається характером, об’ємом та іншою специфікою виконаних робіт, наданих послуг.