Эксклюзив

К списку

Отпуск за прошлые годы без создания обеспечений на оплату отпусков - рискованно для расходов

18 марта 2018 г.

Отпуск за прошлые годы без создания обеспечений на оплату отпусков - рискованно для расходов На языке оригинала.

Однією з «трендових» тем для обговорень з клієнтами в лютому місяці була тема забезпечень на оплату відпусток. Пропонуємо ознайомитись з наступними актуальними на сьогодні питаннями:

Чи має підприємство право на витрати під час направлення працівників у відпустки за минулі періоди та виплати відпускних за попередні періоди (2016-2017 р) - у 2018 році, якщо забезпечення під такі виплати не створювали?

Відповідно до п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам» затвердженому Наказом Міністерства фінансів України № 601 від 38.10.2003 р. (далі - П(с)БО 26) виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді.

Про необхідність створення забезпечення на оплату відпусток вказує й п. 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», що затверджене Наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000р. (далі - П(С)БО 11), яким визначено, що забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат, зокрема, на виплату відпусток працівникам.

Тобто метою створення забезпечення є відображення у фінансовій звітності неминучих витрат, яких підприємство внаслідок минулих подій може зазнати в майбутньому, щоб власник, як користувач фінансової звітності орієнтувався в реальному стані підприємства. Адже, п. 14 П(С)БО 11 визначає, що забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена.

Економічна сутність формування забезпечень на оплату відпусток полягає в тому, щоб рівномірно розподілити витрати на їх оплату протягом року між звітними періодами для рівномірного формування собівартості товарів (робіт, послуг) та витрат. Суми створених забезпечень визнаються витратами (п. 13 П(С)БО 11) у момент їх створення.

Не створюючи резерву відпусток у попередні роки, підприємство не збільшувало витрати, а тому отримувало більший прибуток.

Відповідно, нехтування створенням забезпечень на оплату відпусток є порушенням встановлених національними стандартами методологічних засад обліку таких забезпечень. А тому, при формуванні у січні місяці 2018 року витрат за минулі періоди матиме місце помилка. Адже маємо подію минулого періоду, вчасно не відображену в регістрах бухгалтерського обліку та фінансовій звітності.

Порядок виправлення помилок у бухгалтерському обліку регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженим наказом Міністерства фінансів України «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» від 28.05.1999р. № 137 (далі - П(С)БО 6). Згідно з п. 4 П(С)БО 6 виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів в попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо така помилка впливає на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Таким чином вважаємо, що відображення у складі витрат січня 2018 року сум оплати щорічних відпусток за попередні роки є таким, що порушує визначену національними стандартами методологію обліку.

Чи може контролюючий орган зняти податкові витрати з підприємства, якщо забезпечення на виплату відпусток відсутнє ?

Нормами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПКУ) визначено, що платники податків для цілей оподаткування зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У свою чергу, відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно ПКУ.

Враховуючи вищенаведені норми національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, якщо б підприємством в попередні періоди 2016 та 2017 рр. були створені забезпечення на оплату відпусток, то саме в тих періодах були б визнані витрати (Дт 23, 91, 92, 93, 94 - Кт 471). Й саме в ті звітні періоди мав бути зменшений фінансовий результат на суму таких витрат. У 2018 році суми на оплату щорічних відпусток мали би покритися за рахунок створених забезпечень (Дт 471 - Кт 661, 651). Тобто у складі витрат 2018 року будуть відображені витрати минулих періодів, внаслідок чого відбудеться завищення витрат 2018 року, що у свою чергу, спричинить заниження об’єкту оподаткування з податку на прибуток.

А тому вбачаємо високі ризики в частині невизнання контролюючим органом у складі витрат 2018 року витрат на оплату відпусток за попередні звітні періоди з причини нестворення забезпечень на оплату відпусток.