Эксклюзив

К списку

Дивиденды за периоды прошлых лет при смене учредителей

31 января 2018 г.

Дивиденды за периоды прошлых лет при смене учредителей На языке оригинала.

Дивіденди не виплачувались засновникам декілька років. В поточному році відбулася їх зміна, й засновником стала одна фізична особа. Чи матиме вона право на отримання дивідендів минулих років, - розглянемо у нашому матеріалі.

Основні правила розподілу прибутку встановлені нормами Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003р. (далі - ЦКУ), Господарського кодексу України №436-IV від 16.01.2003р. (далі - ГКУ), Законом України «Про господарські товариства» №1576-XII від 19.09.1991р. (далі - Закон №1576).

Господарські товариства можуть виплачувати дивіденди як з чистого прибутку поточного звітного періоду, так і з чистого прибутку минулих періодів (років), що залишився нерозподіленим.

Правомірність розподілу прибутку підтверджують такі три основні документи:

Відомості про порядок розподілу прибутку, зокрема, строки і порядок виплати дивідендів, мають містити установчі документи підприємства.

Права учасників господарського товариства визначає ст.10 Закону №1576. Вони мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів (п. «б» ст.10 Закону №1576).

Розподіл прибутку належить до виняткової компетенції органу вищого управління товариства - загальних зборів засновників (ч.3 ст.142 ГКУ; п. «д» ст.41 Закону №1576). При цьому загальні збори засновників вважаються повноважними, якщо на них присутні засновники, що володіють у сукупності більш як 50 % голосів (ст.60 Закону №1576).

Враховуючи, що на дату нарахування дивідендів 100 % статутного капіталу товариства належить єдиному засновнику, яким є фізична особа - резидент, цілком правомірним вважатиметься рішення щодо спрямування всієї суми нерозподіленого за минулі роки прибутку (за виключенням тієї частини, що має бути спрямована на створення резервного фонду) на виплату дивідендів цьому засновнику. В усякому разі обмежень щодо цього чинне законодавство не містить.

Щодо дивідендів, то діюче законодавство не містить спеціального порядку поширення строку позовної давності щодо виплати дивідендів. Тому діють загальні вимоги, встановлені для позовної давності главою 19 ЦКУ. Статтею 257 ЦКУ встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦКУ). У цій ситуації це строк, у межах якого засновники можуть звернутися до суду за захистом свого права на отримання дивідендів.

Перебіг цього строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦКУ).

Враховуючи зазначене, оскільки дивіденди не були виплачені засновникам у зв’язку з відсутністю їх вимоги щодо виплати цих дивідендів, у такому разі немає ні початку перебігу позовної давності, ні її спливу.

Крім того, питання щодо виплати дивідендів виходить за межі компетенції суду. Питання спорів, пов'язаних з розрахунком і стягненням дивідендів, розглянуто у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016р. №4. У пункті 3.1 цієї постанови зазначено, що порядок розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) юридичної особи на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

Враховуючи зазначене, якщо дивіденди за минулі роки не нараховувались попереднім засновникам, рішення про розподіл прибутку за ці роки приймають на свою користь теперішні засновники товариства (або засновник, якщо він єдиний). Адже саме за ними у п. «б» ст.10 Закону №1576 закріплено право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно їх/його частці.