Эксклюзив

К списку

Дата акта о предоставлении услуг - реквизит не обязательный, но важный

30 января 2018 г.

Дата акта о предоставлении услуг - реквизит не обязательный, но важный На языке оригинала.

В даній консультації ми відповідаємо на запитання, чи можливо акт про надання послуг датувати датою, що припадає на середину січня місяця 2018р. (15 число), якщо договором обумовлено, що послуги надаватимуться в період з 1 по 31 число січня місяця поточного року, та щодо можливості складання одного акту на весь рік надання послуг.

Згідно з вимогами п.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) - господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Окрім того, підприємство має дотримуватись вимог щодо критеріїв визнання витрат відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999р. (далі - П(С)БО 16), а саме: витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені; витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Підписання сторонами акту про надання послуг в середні місця означитиме, що послуга, про яку йдеться в акті, надана саме в період до цієї дати, а тому її ціна не може складати ціну за місяць, обумовлену сторонами.

Тобто в наведеному випадку періодом надання послуг за січень 2018р. є період з 01 числа по 15. Відповідно вартість послуг необхідно визначати саме за цей період.

Також вважаємо, що складання одного акту наданих послуг за декілька місяців (в даному випадку - один акт за рік) спричиняє недотримання зазначених вище норм законодавства, та спричиняє викривлення даних бухгалтерського обліку у відповідних звітних періодах.

У свою чергу, абз.1 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі - ПКУ) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п.44.1 ст.44 ПКУ.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Тобто, складання актів надання послуг, як наведено в запиті, може спричинити ризики у визнанні витрат при визначенні об’єкту оподаткування податком на прибуток. Зазначимо, що ДФС України у листах №1081/6/99-95-42-03-15 від 21.01.2016р., №2759/6/99-95-42-01-15 від 10.02.2016р. наголошує, що несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, а також недостовірність відображених у них даних, призводить до відображення недостовірної інформації у фінансовій та податковій звітності. Як наслідок, формування витрат для розрахунку фінансового результату до оподаткування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток не може здійснюватися на підставі оформлених неналежним чином первинних документів.