Эксклюзив

К списку

Минимальные суточные - не право, а обязанность

28 декабря 2017 г.

Минимальные суточные - не право, а обязанность На языке оригинала.

Перш за все зазначимо, що ст. 121 Кодексу законів про працю України №322-VIII від 10.12.1971р. (далі - КЗпП) визначені гарантії і компенсації при службових відрядженнях. Відповідно до зазначеної статті, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Зі змісту наведеної статті випливає, що працівнику, направленому у відрядження, виплачуються добові та окремо компенсуються витрати, понесені у відрядженні (проїзд, найм житла).

Зазначимо, що діючим законодавством визначені граничні норми добових для підприємств, що повністю або частково фінансуються з державного бюджету. Для комерційних підприємств нормами ПКУ встановлені лише максимальні розміри добових, що не підлягають оподаткуванню ПДФО.

Згідно зі ст.9 КЗпП, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Враховуючи зазначену норму, вважаємо, що відсутність виплати добових на приватному підприємстві порушує права працівників в частині наданих державних гарантій. У зв’язку з чим, радимо встановити по підприємству розмір добових хоча б на мінімальному їх рівні наказом по підприємству або у внутрішньому положенні про відрядження (якщо таке положення затверджене). Адже, виходячи з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, досить поширеною є практика подання працівниками позовів з метою відшкодування добових за час перебування у відрядженнях.

У зв’язку з вищесказаним, вбачаємо наявність ризику звернення працівників до суду щодо порушення встановлених трудовим законодавством гарантій.

Також зазначимо, що Міністерство соціальної політики України у листі «Про розмір добових» №1732/0/101-16/28 від 21.12.2016р. підсумувало, що розмір добових не може бути нижче 30 грн., встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» №98 від 02.02.2011р. На сьогодні за даною Постановою сума добових по Україні становить 60 грн.

Додатково зазначимо, що враховуючи, що невиплата добових не є порушенням з оплати праці, за недотримання може бути застосована лише адміністративна відповідальність до посадових осіб у вигляді накладання штрафу за ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984р. №8073-X (як інші порушення законодавства з оплати праці) в розмірі від 30 до 100 н.м.д.г., що становить від 510,00 грн. до 1 700,00 грн.

Отже, притягнення до відповідальності за невиплату добових у межах строку давності, по суті, можливе лише за наявності скарг працівника.