Эксклюзив

К списку

НДС при бесплатных раздачах в рекламных целях: "быть или не быть"

13 ноября 2017 г.

НДС при бесплатных раздачах в рекламных целях: "быть или не быть" На языке оригинала.

Питання щодо оподаткування ПДВ операцій, пов’язаних з роздачою з метою реклами потенційним покупцям та замовникам брошур, каталогів, ручок, флешок, блокнотів, ручок, пакетів тощо з логотипом підприємства - завжди на часі. Ділимось своєю позицією та практикою щодо цього питання.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі - ПКУ), платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу, і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Враховуючи, що в наведеній ситуації здійснюється списання запасів, що використовуються під час рекламного розповсюдження товарів, розглянемо деякі положення законодавства «дапро рекламу.

Ст.1 розділу І Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996р. (далі - Закон №270/96-ВР) передбачає, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб, і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зокрема, такою особою є юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні.

Тобто в цьому випадку, інформацію про підприємства на товарах (брошурах, буклетах, каталогах, альбомах, листівках, ручках, пакетах, флешках та ін.) можна вважати рекламою.

При цьому ст.1 розділу І Закону №270/96-ВР визначено, що заходи рекламного характеру - це заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.

Таким чином, відповідно до ст.1 розділу І Закону №270/96-ВР, безоплатне розповсюдження товарів з логотипом підприємства, про що йдеться в запиті, є заходами рекламного характеру. А отже, є рекламою, яка здійснюється у межах господарської діяльності підприємства.

В індивідуальній податковій консультації №2017/ІПК/26-15-12-01-18 від 21.09.2017р. ГУ ДФС у м. Києві наводить: «Якщо вартість товарів (послуг), придбаних/виготовлених для проведення маркетингових/рекламних заходів (у т.ч. для безоплатного розповсюдження), включається до вартості продажу готової продукції (товарів/послуг), яка використовується в оподатковуваних операціях, пов’язаних з отриманням доходів, то вважається, що такі товари (послуги) призначаються для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності відповідного платника ПДВ. Тому податкові зобов’язання з ПДВ згідно з п.185.1 і п.198.5 ПКУ під час здійснення операцій із безоплатного розповсюдження товарів (послуг) рекламного призначення не нараховуються».

Тобто вже є сталою позиція контролюючих органів щодо ненарахування податкових зобов’язань за операціями з безоплатного розповсюдження продукції лише за тієї умови, якщо вартість розповсюдженої продукції включатиметься до вартості продажу продукції. При цьому жодні пояснення щодо того, що саме розуміється під «вартістю продажу» в наданих контролюючими органами листах або індивідуальних консультаціях - відсутні. Не виключаємо того факту, що під час податкових перевірок, доведеться доводити, що витрати на рекламу є складовою торгової націнки продукції, що продається.

В будь-яких інших випадках контролюючі органи зобов’язують платників податків нараховувати ПДВ, прирівнюючи операцію з розповсюдження продукції в рекламних цілях до операції постачання (пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Отже, якщо підприємство готове відстоювати свої позиції щодо відсутності об’єкту оподаткування ПДВ за операціями з роздачі продукції в рекламних цілях перед контролюючими органами, - на це є законні підстави та обґрунтування. До того ж судова практика - на боці платників податків. Наприклад, в Постанові Вищого Адміністративного суду № К/9991/11996/12 від 08.04.2015р. суд дійшов до наступного висновку:

«Фактично розповсюдження платником рекламних матерiалiв є, по сутi, їх передачею iншим особам для власних потреб самого ж платника, що здiйснюється для цiлей його основної оподатковуваної дiяльностi. Отже, такi дiї мають квалiфiкуватися не як реалiзацiя товару, а як передача для власних потреб. Так, при реалiзацiї товару у покупця, споживача iснує зустрiчна потреба у вчиненнi правочину, тодi як при передачi рекламних матерiалiв така потреба виникає лише у рекламодавця, якому необхiдно стимулювати покупцiв.

Економiчна мета вiд такої передачi полягає у перспективi отримати дохiд у майбутньому не вiд власне розповсюдження рекламної продукцiї як передачi вiдповiдних матерiалiв у власнiсть iншим особам, а вiд популяризацiї iменi Товариства, розповсюдження iнформацiї про його товари з цiллю привернення уваги невизначеного кола осiб до дiяльностi позивача. Передача ж в рекламних цiлях продукцiї у власнiсть iншим особам є лише формою розповсюдження реклами, що, однак, не надiляє таку передачу ознаками поставки.

А вiдтак пiдстави для донарахування позивачевi податкового зобов’язання з ПДВ по цьому епiзоду вiдсутнi».

У разі ж прийняття рішення про обережний варіант - нарахування податкових зобов’язань, податок має бути нарахований при списанні продукції, на підставі наданих звітів від відповідальних осіб про роздачу продукції у відповідних відділеннях. Згідно з п.188.1 ст.188 ПКУ, базою оподаткування ПДВ вважатиметься ціна придбання, або звичайна ціна препаратів (у разі їх самостійного виготовлення).