Эксклюзив

К списку

С работника на ФЛП: все "за" и "против"

31 июля 2017 г.

С работника на ФЛП: все "за" и "против" На языке оригинала.

Відповідно до чинного законодавства, співпраця між підприємством та фізичними-особами підприємцями може здійснюватися на підставі договорів про виконання робіт (надання послуг), відповідно до вимог чинного законодавства.

До таких договорів можуть відноситися договори, визначені Цивільним кодексом України №435-IV від 16.01.2003р. (далі - ЦКУ), у тому числі - договір про надання послуг (ст.901 ЦКУ) договір підряду тощо.

У відповідності до п.1 ст.626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторонами договору можуть виступати юридичні особи, фізичні особи, фізичні-особи підприємці, держава, тощо.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість укладення договорів про виконання робіт (надання послуг), між підприємством та фізичними особами-підприємцями.

Разом з тим, при укладенні таких договорів з фізичними особами підприємцями, важливо дотриматися певних умов, аби уникнути ризиків перекваліфікації контролюючими органами відносин з цивільно-правових на трудові.

Отже, розглянемо особливості укладення деяких договорів з фізичними особами-підприємцями та можливі ризики зі сторони контролюючих органів.

Так, відповідно до частини першої ст.901 ЦКУ, за договором про надання послуг виконавець зобов'язується надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Згідно зі ст.902 ЦКУ, виконавець повинен надати послугу особисто, а у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦКУ).

Тобто за договорами підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється виплата винагороди.

Розмір і порядок оплати визначається та закріплюється договором і не залежить від мінімальної заробітної плати.

У свою чергу, за змістом ст.21 КЗпП, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно, визнання трудових відносин між ФОП буде неможливим, у разі правильного документального оформлення таких операцій. Так, виділимо основні критерії, за якими цивільно-правові відносини можна визнати трудовими:

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992, № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», абзац перший п.7 - згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Проте, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Тобто, навіть за відсутності наказу про прийняття на роботу працівника, проте за умови фактичного виконання ним роботи з наявністю вищеперелічених критеріїв, при перевірці контролюючими органами є ризик визнання виплат за такими договорами про надання послуг (підряду) як виплати фізичним особам за трудовими договорами.

Також зазначимо, що у своєму листі №14837/7/16-1517 від 26.05.2011р. Державна податкова служба України роз’яснила, що при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., далі - Закон №996).

Слід враховувати умови, вказані в договорі про надання тієї чи іншої послуги, наявність у платника податку - виконавця послуги відповідних видів діяльності КВЕД, основних фондів, дозволів, ліцензій тощо, та результати виконання послуг (акти, висновки, звіти чи інші документи, які відображають результат їх виконання).

Також звернемо увагу на те, що Державна Фіскальна служба України своїм листом від 16.05.2016 р. №16872/7/99-99-14-02-02-17 довела Методичні рекомендації з фіксування в актах перевірок результатів відпрацювання документально оформлених платниками податків нереальних господарських операцій з товарами, за якими контролюючі органи під час проведення перевірок мають відпрацьовувати нереальні господарські операції.

В пункті 5.1.1 Методичних рекомендацій зазначено, що штучний (уявний) характер документально оформленої послуги (наприклад, звіт про надання юридичних, бухгалтерських, інформаційних чи консультаційних послуг може містити переважно загальновідому (в тому числі, яка знаходиться у вільному доступі в Інтернеті), декларативну, а подекуди й взагалі беззмістовну інформацію), а також неможливість дійсного використання документально оформленої послуги у господарській діяльності вигодонабувачів (відсутність її спрямованості для отримання доходу «покупцем»).

Отже, вважаємо, що з метою визнання витрат на послуги, що будуть надаватися підприємству фізичними особами-підприємцями, у складі фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, необхідно мати доказову базу, що надані послуги спожиті в господарській діяльності та підтвердити їх необхідність. З цією метою пропонуємо підприємству в укладених договорах конкретизувати питання, за якими надаються послуги фізичними особами-підприємцями, та окрім документу, що підтверджує факт надання послуг, отримувати від виконавців послуг звіт про надані послуги, в якому має зазначатися їх повний перелік з кількістю витраченого часу на їх надання, тощо.

При визначенні розміру винагороди рекомендуємо описувати окремими пунктами договору передбачити умови формування ціни на послуги - наприклад, шляхом складання кошторису. Так, у ньому слід передбачити основні фактори, виходячи з яких розраховується сума винагороди:

Відповідно, у договорі має чітко формулюватися інформація щодо розміру винагороди, з метою унеможливлення визнання такої винагороди заробітною платою.