Эксклюзив

К списку

Коэффициенту повышения - БЫТЬ!

31 мая 2017 г.

Коэффициенту повышения - БЫТЬ! На языке оригинала.

Про застосування коефіцієнта підвищення заробітної плати, а саме: чи є обов’язковим застосування п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати? Які штрафні санкції можуть бути застосовані у разі недотримання зазначеної норми?

Пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. (далі - Порядок №100), визначено, що у разі підвищення посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що він поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.

Відповідно до частини третьої ст.94 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. (далі - КЗпП) питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом частини другої ст.97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

У частині четвертій ст.97 КЗпП зазначено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

У свою чергу, відсутність в колективному договорі умов підвищення посадових окладів вважається погіршенням умов оплати праці.

Статтею 4 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995р. встановлено, що джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Відповідно до ст.5 цього Закону організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів (частина перша статті 14 цього Закону).

Згідно зі ст.15 вказаного Закону форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

За положеннями частини другої ст.21 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996р. порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, госпрозрахункові підприємства, заробiтну плату та iншi виплати у випадках, визначених п.10 Порядку №100, коригують з урахуванням їхнiх фiнансових можливостей. Виходячи з цього, вважаємо, що сам факт вiдсутнiсті фiнансових можливостей не звiльняє пiдприємства вiд коригування заробiтної плати.

Так, якщо фiнансовий стан пiдприємства не дає змогу вiдкоригувати заробiтну плату на коефiцiєнт пiдвищення тарифних ставок i посадових окладiв, її коригують на зменшений коефiцiєнт (про що саме й було наголошено в листі Мінсоцполітики України «Щодо застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100» №696/13/84-08 від 24.10.2008р.).

У разi зменшення коефiцiєнта коригування має бути видано наказ (розпорядження) по пiдприємству щодо застосування однакового коефiцiєнта для всiх категорiй працiвникiв.

Наказ має бути погоджено з профспiлковим комiтетом або iншим уповноваженим на представництво органом.

Отже, враховуючи вищевказане, зазначимо, що Порядок №100 зобов’язує здійснювати обчислення середньої заробітної у разі підвищення посадових окладів з урахуванням коефіцієнту їх підвищення. При цьому госпрозрахункові підприємства можуть здійснювати коригування з урахуванням фінансових можливостей.

Вважаємо, що невиконання норм чинного законодавства (в тому числі, норм Порядку №100) є порушенням законодавства про оплату працi. Відповідальність за порушення законодавства про працю визначена нормами ст.265 КЗпП. В межах даної статті недотримання вимог п.10 Порядку №100 є порушенням інших вимог трудового законодавства, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати. Аналогічна позиція Міністерства соціальної політики України оприлюднена у листі №1143/13/84-16 від 16.08.2016р.

Також зазначимо, що порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 - 1 700 грн.). Справи про накладення цих адміністративних штрафів на такій підставі розглядають суди.