Эксклюзив

К списку

Быть ли доходу, если штраф не получен?

29 мая 2017 г.

Быть ли доходу, если штраф не получен? На языке оригинала.

Який порядок визнання в податковому та бухгалтерському обліку доходу на суми, що мають бути відшкодовані за рішенням суду (штрафи, пені, неустойки тощо)? Відповідь на це питання надано у консультаційному роз’ясненні.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПКУ), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до розділу ІІІ ПКУ.

Розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях з нарахування та визнання штрафних санкцій за судовими рішеннями.

Таким чином, в даній ситуації необхідно проаналізувати порядок визнання доходу в бухгалтерському обліку.

Порядок формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи та відображення їх у фінансовій звітності визначений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», що затверджене Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999р. (далі - П(С)БО 15 «Дохід»).

Відповідно до п.5 П(С)БО 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Тобто, виходячи із П(С)БО 15 «Дохід», визнання у складі доходу сум за рішенням суду (штрафів, пені, неустойок) має здійснюватись за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, - якщо є ймовірність отримання економічних вигід, пов'язаних з операцією.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Прийняте судом рішення на користь підприємства не може в повній мірі гарантувати сплату відповідачем штрафів, пені та інших виплат, зазначених в цьому рішенні, зважаючи на те, що рішення суду може бути виконано добровільно або примусово в порядку виконавчого провадження.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1404), що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону №1404 та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону №1404 підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження проводить всі заходи, передбачені законом, для виконання рішення суду в повному обсязі, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, опечатувати, вилучати, передавати майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, проте результат виконавчого провадження, в першу чергу, залежить від фінансового стану боржника та наявності інших боржників та відкритих виконавчих проваджень.

Так, Закону №1404 визначає черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувані (ст.44 Закону №1404), а також випадки, коли виконавче провадження в обов’язковому порядку зупиняється (ст.37 Закону №1404), а також закінчення виконавчого провадження, в тому числі і без стягнення присуджених коштів (ст.49 Закону №1404), зокрема у разі порушення щодо боржника справи про банкрутство.

Таким чином, Закон №1404 передбачає випадки, коли рішення суду може бути не виконано або виконано частково.

Тому ситуація з визнанням доходу за штрафами, пенями, неустойками є неоднозначною та залежить від певних чинників.

При цьому, положеннями Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженою наказом Мінфіну України від 30.11.99р. №291, яка встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб, визначено, що інформація про штрафи, пені, неустойки та інші санкції за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення, а також про суми з відшкодування зазнаних збитків узагальнюється на субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки». Тобто, виходячи із положень Інструкції №291 узагальнення інформації на рахунках обліку про дохід від штрафів, пені, неустойки здійснюється за одержанням рішення суду про їх стягнення.

Отже, в підприємства мають місце декілька варіантів визнання зазначених вище виплат у складі доходів: або за одержанням рішення суду, або за датою отриманням коштів.

При виборі того чи іншого варіанту визнання доходу, радимо виходити з наявності найменших податкових ризиків для підприємства.

Через неоднозначність ситуації, обрання варіанту визнання доходу за датою надходження коштів, яка може припадати на інший податковий період, існує високий ризик невизнання контролюючим органом такого підходу при проходженні перевірок з питань податку на прибуток. В результаті чого, підприємству необхідно буде навести вмотивовані підтвердження щодо обраного варіанту, а саме: довести відсутність ймовірності отримання економічних вигід.

Крім того, враховуючи загальний підхід та мету податкових органів під час перевірок платників податків, цілком ймовірно, що головними чинниками для прийняття рішення податковим органом у двозначній ситуації, будуть: сума, на яку може бути збільшений об’єкт оподаткування, та можливість визнання доходу у періоді одержання судового рішення, якщо він відрізняється від періоду, в якому будуть отримані кошти.

Тому, з метою зменшення ризиків для підприємства під час проходження перевірок контролюючими органами, радимо в обліковій політиці закріпити критерії визнання доходів за операціями, пов’язаними з отриманням штрафів, пені, неустойок за рішенням суду.