Эксклюзив

К списку

Необходимо ли создавать обеспечение на оплату отпускных "чернобыльцам"?

30 марта 2017 г.

Необходимо ли создавать обеспечение на оплату отпускных "чернобыльцам"? На языке оригинала.

Пунктом 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. №796-XII (далі - Закон №796) особам, віднесеним до 1 та 2 категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надано право на використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік.

Враховуючи роз’яснення, наведені Міністерством соціальної політики України в листі від 10.06.2008 р. №49/13/116-08, відпустки, що надаються за Законом №796, слід відносити до інших видів відпусток, установлених законодавством (ч.2 ст.4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.2016 р. №504/96-ВР) (далі - Закон №504).

Відпустка, що надається відповідно до Закону №796, є соціальною відпусткою, тобто не пов'язана із робочим процесом, а тому має надаватися незалежно від часу роботи на підприємстві.

Відповідно, порядок надання відпусток, визначений ст.10 Закону №504 не розповсюджується на соціальні відпустки, якою є в даному випадку додаткова відпустка, що надається особам, віднесеним до 1 та 2 категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно Закону №796 (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 17.11.2006р. №415/13/116-06).

Пунктом 7 П(С)БО №26 визначено, що виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді.

Виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням у тому періоді, у якому час відсутності працівника на роботі підлягає оплаті.

Згідно з п.14 П(С)БО №11 забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена.

Враховуючи, що додаткова відпустка, що надається Законом №796, не є відпусткою за невідпрацьований час та має бути використана працівником протягом року, вважаємо, що така виплата є виплатою, що не підлягає накопиченню та такою, що має за собою наслідки минулих подій. Тому вважаємо, що створювати забезпечення на суму додаткових відпусток, що мають бути виплачені працівникам згідно Закону №796, не потрібно.