Эксклюзив

К списку

Банкротство: включение векселей в ликвидационную массу

1 июня 2016 г.

Банкротство: включение векселей в ликвидационную массу На языке оригинала.

Відповідно до п.5 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» від 31.01.2000р. №20 зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006р. №3480-IV вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст.75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07.06.1930р. (далі - Конвенція) простий вексель містить:

(1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

(2) безумовне зобов’язання сплатити визначену суму грошей;

(3) зазначення строку платежу;

(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

(6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

(7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно ст.77 Конвенції до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо:

- індосаменту (статті 11 - 20), а саме: будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред’явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23 (Переказні векселі, які підлягають оплаті у визначений строк від пред’явлення, повинні бути пред’явлені для акцепту протягом одного року від дати їх складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк). Ці строки можуть бути скорочені індосантами, пред’явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (ст. 25), дата якого є початком строку від пред’явлення;

- строку платежу (статті 33 - 37);

- платежу (статті 38 - 42);

- права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54);

- платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63);

- копій (статті 67 і 68);

- змін (стаття 69);

- позовної давності (статті 70 і 71), а саме: позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження «обіг без витрат».

Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред’явлений позов;

- неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Іншими словами, з моменту видачі простий вексель може бути проданий, придбаний, обмінений та пред’явлений до сплати у визначений строк та протягом строку позовної давності.

Банкротство: включение векселей в ликвидационную массу При здійсненні операцій з простим векселем, заборгованість по векселю векселедавець зобов’язаний сплатити тільки векселедержателеві. При операціях же з індосованим простим векселем векселедавець зобов’язаний сплатити вказану у векселі суму будь-якій юридичній особі або приватному підприємцеві, право якого по векселю підтверджується безперервним рядом індосаментів.

Абзацом 2 ст.11 Конвенцій визначено, що якщо векселедавець у векселі зробив напис «не наказу» або інший рівнозначний їй напис (наприклад, «тільки»), то подальша передача векселя векселедержателем може бути здійснена тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

Цесія - це передача прав по боргових зобов’язаннях, які регулюються нормами цивільного права. Стосовно вексельних операцій цесію можна розглядати як поступку векселедержателем права вимоги по вексельних зобов’язаннях іншій юридичній особі або приватному підприємцеві. Тобто, якщо вексель міститиме вищезгадані обмовки, векселедержатель не має права здійснювати подальшу передачу векселя по індосаменту. Він може поступитися правом вимоги по вексельних зобов’язаннях іншій юридичній особі. Суб’єкт підприємницької діяльності, вексель, що отримав, в порядку цесії, не придбаває самостійне право вимоги погашення заборгованості по векселю, незалежне від його попередників, як при передатному індосаменті, а придбаває лише права попереднього векселедержателя. В той же час своє право на отримання вексельної суми такий векселедержатель може реалізувати відносно векселедавця простого або акцептанта перевідного векселя шляхом врегулювання в господарському суді. В даному випадку векселедавець підлягає повідомленню про передачу прав по боргових зобов’язаннях.

Якщо Підприємство А має кредиторську заборгованість за векселем, що підлягає погашенню у 2026р., та зважаючи на той факт, що Підприємство В знаходиться у процесі банкрутства, а отже, для Підприємства В заборгованість Підприємства А за векселем є дебіторською заборгованістю, доцільно розглянути питання щодо подальших дій ліквідатора стосовно такої дебіторської заборгованості, або точніше стосовно наявних цінних паперів: векселів.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. №2343-XII (далі - ЗУ №2343-XII) господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Відповідно до ст.42 ЗУ №2343-XI усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно зі ст.139 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.

Майнові права - права вимоги особи за зобов’язаннями, за якими вона є кредитором. (п.1.4 Постанови Національного банку «Про затвердження Положення про валютний контроль» від 08.02.2000р. №49).

Іншими словами, векселі є майновими правами, які включаються до складу ліквідаційної маси.

У випадку, якщо векселі за рішенням суду будуть включені до складу ліквідаційної маси та передані третій особі, у Підприємства А не має підстав для відображення безнадійної кредиторської заборгованості. В такому випадку, доцільно отримати рішення суду та надавати його при перевірці Підприємства А працівниками податкової служби.

Враховуючи практику податкових перевірок та намагання перевіряючих збільшити доходи по операціях з векселями у будь-якому випадку з повним ігноруванням фактів та законодавства, рекомендуємо підприємству:

- зберігати копії виданих векселів, хоча жодним чинним законодавчим актом України не передбачено обов’язок векселедавця зберігати копії виданих векселів з метою пред’явлення їх перевіряючим;

- зберігати акти прийому-передачі векселів. Доречно зауважити, що чіткий перелік первинних документів, які підлягають збереженню на підприємстві, в його архіві передбачено Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р. № 578/5 «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств і організацій, з вказівкою термінів зберігання документів» (далі - Наказ №578/5), однак мова йде саме про первинні документи, а не їх копії. Пунктом 328 Наказу №758/5 передбачено, що акти приймання-передачі векселів повинні зберігатись упродовж 3 років з моменту вчинення господарської операції, за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства. Незважаючи на це, доцільно зберігати зазначені документи значно довший період.